Отримано 29.06.2022
Доопрацьовано 01.09.2022
Прийнято 29.09.2022
Взято з Том 12, № 2, 2022
Сторінки 9 -40
Анотація
Міждисциплінарне дослідження присвячене висвітленню авторської концепції учинково цілісної, розвитково збагаченої й діалогічно спрямованої емпатійної взаємодії психолога із клієнтами різних віку, статі, ментального досвіду, соціального статусу і психічної організації індивідуального Я. Пропонована концепція створена, з одного боку, шляхом рефлексивної реконструкції змісту відомої в Україні та за її межами психологічної теорії емпатії (Л. П. Журавльова, 2007), коли досягається почергове, сценарно опрацьоване й учинково зреалізоване, взаємодоповнення розвиткового функціонування різних видів, рівнів та етапів емпатійного процесу, ресурсів, каналів і засобів емпатійних ставлень-стосунків та індивідуально-психологічних особливостей емпатійності кожного учасника діалогічного контактування у системі «психолог – клієнт», з іншого – завдяки задіянню новітньої методологічної оптики постнекласичної раціональності, а саме авторського циклічновчинкового підходу із його базовими принципами (циклічності, синергійності, вчинковості, метасистемності), низкою закономірностей і нормативів пізнавальної миследіяльності. Причому універсальним інструментом утілення у життя дослідницької свідомості, котрий узасаднює епістемологічне осереддя обстоюваної тут концепції, є м и с л е с х е м а, побудована за принципом кватерності в контексті широких мислезасобових можливостей інноваційної сфери професійного методологування (А.В. Фурман, 2005, 2016). За вихідну ідею в даному разі слугувало аксіоматичне твердження, що процесний цикл актуального перебігу емпатії становить з боку особистості окреме самобутнє вчинення. Зважаючи на мету, завдання і предметне поле цього дослідження, доведено, що: по-перше, найефективнішою технологією співдіяльнісного психодуховного наповнення міжособистих стосунків є модульно-розвивальна взаємодія, яка спочатку підлягає рефлексивновчинковому сценаруванню, а потім повноцінному екзистенційному здійсненню; по-друге, етапи розгортання персоніфікованої емпатійної взаємодії не тільки можна обґрунтувати на основі домінуючих процесів (афективного, когнітивного, конативного), а й більш методологічно виправдано на засадах логіко-канонічної структури вчинку (ситуація, мотивація, дія, післядія); по-третє, емпатійний діалогічний цикл найкраще свідомісно організується практичним психологом у роботі з клієнтом як четвірно періодизований і покроково (процедурно) деталізований учинок особистісної емпатійності, який охоплює почергове домінування натуральної, афективно-когнітивної, конативно-діяльної і рефлексивної видів емпатії; по-четверте, практичне використання психологом учинково-рефлексивної мислесхеми сценарування підтвердило емпіричну ефективність у його індивідуальній роботі зі здобувачами середньої і вищої освіти, зокрема й із тими, хто має особливі потреби, або вирізняється проблемною поведінкою
Ключові слова:
професійне вигорання, психолог, клієнт, співпереживання, теорія емпатії, циклічно-вчинковий підхід, мислесхема, модульно-розвивальна взаємодія, особистісна емпатійність, рефлексивно-вчинкове сценарування, емпатійне вчинення, психологічна допомога[1] Bakhtin, M. (2019). Towards a philosophy of the act. Psychology and Society, 1, 534. doi: 102307/431748.
[2] Furman, A. (2014). Theoretical model of play as action. Science and Education, 5, 95-104.
[3] Furman, A. (1997). Modular-developmental learning: Principles, conditions, objections. Kyiv: Pravda Yaroslavichiv.
[4] Furman, A. (2009b). Educational scenarios in the system of modular developmental learning (Scientific edition). Ternopil: NDI MEVO.
[5] Furman, A. (2013). Methodology of paradigmatic research in social psychology. Ternopil: Economic Thought.
[6] Furman, A. (2016). Idea and content of professional methodologization. Ternopil: TNEU.
[7] Furman, A. (2017). Modular-developmental organizational space of methodology: Arguments for expansion. Psychology and Society, 1, 34-49.
[8] Furman, A. (2020). Theoretical model of personal acceptance of one person by another. Psychology and Society, 1, 56-77. doi: 10.35774/pis2020.01.056.
[9] Furman, A. (2021). Modern trends in the development of the field of psychology in the optics of vitaculture methodology. Psychology and Society, 2, 6–15. doi: 10.35774/pis2021.02.006.
[10] Furman, A. (2022). Architectonics of activity theory: Reflective-acting scenario of meta-methodologization. Psychology and Society, 1, 7-94. doi: 10.35774/pis2022.01.007.
[11] Furman, A. (Ed.). (2002). Modular-developmental system as a sociocultural organization. Psychology and Society, 3/4(Special Issue), 292-292.
[12] Furman, A. (Ed.). (2015). System of modern methodologies [Textbook in 4 volumes]. Ternopil: TNEU.
[13] Furman, A. V. (2009a). Educational scenarios: Essence, composition, principles of creation. Psychology and Society, 3, 174-192.
[14] Furman, A. Volodymyr Romenets as the Architect of the metodology of humanitarian cognition. Psychology and Society, 2, 10-24.
[15] Furman, A., & Furman, O. (2014). The fundamentals of play as enactment. Ternopil: NDI “Ekonomichna dumka TNEU”.
[16] Furman, A., & Furman, O. (2021). Methodological justification of psychology as a sphere of mental activity. Psychology and Personality, 2, 9-45. doi: 10.33989/2226-4078.2021.2.239951.
[17] Furman, A., & Furman, O., & Shandruk, S. (Eds.). (2019). Methodology and psychology of humanitarian knowledge: Collective monograph. Celebrating the 25th anniversary of Professor A.V. Furman's scientific school. Ternopil: Ternopil National Economic University.
[18] Furman, A., Furman, O., & Shandruk, S. (Eds.). (2019). Vitaculture methodology: Anthology. Ternopil: TNEU.
[19] Furman, O., & Hirnyak, A. (2020). Essential definition of modular-developmental interaction between teacher and students in the educational process. Psychology and Society, 3, 53–81. doi: 10.35774/pis2020.03.053.
[20] Humeniuk, O. (2012). Methodology of understanding educational action in the context of innovative-psychological climate. Psychology and Society, 1, 47-81.
[21] Khayrulin, O. (2014). Professional burnout of military personnel as a subject of psychological analysis. Psychology and Society, 2, 98-128.
[22] Myasoyid, P. (Ed.). (2012). Psychology of action: The paths of creativity of V.A. Romenets. Kyiv: Lybid.
[23] Romenets, V. (2013). Subject and principles of historical-psychological research. Psychology and Society, 2, 6-27.
[24] Romenets, V. (2016). Creativity and works: Collected articles. Kyiv: Lybid.
[25] Romenets, V., & Manokha, P. (2017). History of psychology in the 20th century (3rd Ed.). Kyiv: Lybid.
[26] Savych, M. (2019). Human health: Spiritual, personal, and bodily dimensions. Drohobych: PROSVIT.
[27] Zhurovlyova, L. (2007). Psychology of empathy. Zhytomyr: Publishing House of Zhytomyr State University named after I. Franko.