Отримано 10.10.2022
Доопрацьовано 02.01.2023
Прийнято 30.01.2023
Взято з Том 13, № 1, 2023
Сторінки 178 -197
Анотація
Хоча аномалії уяви є частими та важкими при розладах спектру шизофренії (РШС), у психопатології відсутня концептуальна основа для моделювання розладів уяви. Останнім часом, у зв’язку з «уявним поворотом» у феноменології, ведеться пошук трансляційних підходів між філософією та психопатологією. Метою статті є презентація і аналіз сучасних зарубіжних феноменологічних досліджень уяви при РШС групою вчених на чолі з А. Расмуссеном і Й. Парнасом, для можливого впровадження результатів у вітчизняну практику. Автор спочатку розглядає особливості аномальної уяви у пацієнтів з РШС з точки зору феноменології, потім презентує огляд інструментарію EAFI для напівструктурованого феноменологічного дослідження аномальної фантазії та уяви шляхом співбесіди. Далі він аналізує теоретичні та практичні наслідки такого дослідження для розуміння психотерапевтичних процесів і стратегій відновлення. Вивчені розлади уяви характеризуються трьома феноменологічними вимірами: 1) перцептуалізація образів: досвід набуває певних квазіперцептивних якостей, таких як просторовість, просторово-часова константність і можливість дослідження; 2) автономізація образів з квазімимовільним потоком і відчуттям емпіричної дистанції між свідомим образом і відчуттям волі; і 3) розмивання ірреальності: тоді як уява зазвичай живе з постійно присутнім характером нереальності, люди з РШС можуть відчувати яскраві образи без чіткого відокремлення від реального світу. Расмуссен та ін. не тільки описують клінічний досвід, вони також пропонують концептуальну модель порушень уяви як вираження мінімальних розладів самосвідомості або індивідуальної ідентичності (ipseity). Вони висувають гіпотезу, що саме порушення ipseity є основним генеративним розладом шизофренії, а позитивні/негативні симптоми походять з цього ядра фенотипу. Отже, уява розуміється як психічна область, що впливає на основний розлад, тобто уява має той самий статус, як і всі інші способи інтенційної свідомості (наприклад, сприйняття чи пам’ять). T. Гозе й І. Фазакас ідуть далі і встановлюють феноменологічну відмінність між фантазією та уявою, яку уподібнюють відмінності між схемою тіла та образом тіла
Ключові слова:
уява, феноменологія, розлади шизофренічного спектру, фантазія, самосвідомість, психопатологія, психотерапія[1] Binet, A. (1888). On the relationship between hemianopsia and visual memory. Revue Philosophique de la France et de l'Étranger, 2, 481-488.
[2] Bleuler, E. (1950). Dementia praecox or the group of schizophrenias. New York: International University Press.
[3] Cermolacce, M., Despax, K., Richieri, R., & Naudin, J. (2018). Multiple realities and hybrid objects: A creative approach of schizophrenic delusion. Frontiers in Psychology, 9, article number 107. doi: 10.3389/fpsyg.2018.00107.
[4] Dupré, E., & Logre, J. (1911). Delusions of imagination, delusional mythomania. Encephale, 4, 430-450.
[5] Ey, H. (1948). Psychiatric studies. Paris: Desclée de Brouwer.
[6] Ey, H. (1973). Treatise on hallucinations: I-II. Paris: Masson et Cie.
[7] Fink, E. (1966). Presentification and Image: Contributions to the phenomenology of unreality. In Studies in Phenomenology 1930–1939 (Phaenomenologica, Vol. 21, pp. 1-78). Dordrecht: Springer.
[8] Gozé, T., & Fazakas, I. (2020). Imagination and self disorders in schizophrenia: A Review. Psychopathology, 53(5-6), 264-273. doi: 10.1159/000509488.
[9] Husserl, E. (1980). Phantasy, image consciousness, memory: On the phenomenology of perceptual presentification. The Hague: Martinus Nijhoff.
[10] Janet, P. (1889). Psychological automatism: An experimental essay on the lower forms of human activity. Paris: Société Pierre Janet and Laboratoire de Psychologie Pathologique de la Sorbonne.
[11] Jaspers, K. (1963). General psychopathology. Chicago: University of Chicago Press.
[12] Marbach, E. (2012). Edmund Husserl: Phantasy, image consciousness, and memory (1898-1925). Dordrecht: Springer.
[13] Merleau-Ponty, M. (2015). Institution, passivity: Course notes at the collège de France (1954–1955). Paris: Belin.
[14] Parnas, J., & Sass, L.A. (2011). The structure of self-consciousness in schizophrenia. In S. Gallagher (Ed.), The Oxford handbook of the self (pp. 521-546). Oxford: Oxford University Press.
[15] Parnas, J., Møller, P., Kircher, T., Thalbitzer, J., Jansson, L., Handest, P., & Zahavi, D. (2005). EASE: Examination of anomalous self-experience. Psychopathology, 38(5), 236–258. doi: 10.1159/000088441.
[16] Rasmussen, A.R., & Parnas, J. (2015a). Anomalies of imagination and disordered self in schizophrenia spectrum disorders. Psychopathology, 48(5), 317-323. doi: 10.1159/000431291.
[17] Rasmussen, A.R., & Parnas, J. (2015b). Pathologies of imagination in schizophrenia spectrum disorders. Acta Psychiatrica Scandinavica, 131(3), 157-161. doi: 10.1111/acps.12323.
[18] Rasmussen, A.R., Stephensen, H., & Parnas, J. (2018a). EAFI: Examination of anomalous fantasy and imagination. Psychopathology, 51(3), 216-226. doi: 10.1159/000488464.
[19] Rasmussen, A.R., Stephensen, H., Nordgaard, J., & Parnas, J. (2018b). A phenomenological approach to psychopathology of imagination: Development of a descriptive instrument - examination of anomalous fantasy and imagination. Psychopathology, 51(3), 210-215. doi: 10.1159/000488463.