Отримано 28.04.2023
Доопрацьовано 28.07.2023
Прийнято 31.08.2023
Взято з Том 13, № 2, 2023
Сторінки 127 -158
Анотація
У статті висвітлюється досвід вирішення у філософському, психологічному та педагогічному плані проблеми аналізу уроку як основної форми, одиниці освітнього процесу. В основу дослідження покладені ідеї І. А. Зязюна, С. У. Гончаренка, В. Ф. Моргуна про освіту і педагогічну діяльність, зокрема щодо діалектизації педагогіки, впровадження у педагогіку законів діалектики, системного, синергетичного й особистісного підходів. На уроці наочно представлена дія законів єдності і боротьби (врівноваження) протилежностей, заперечення заперечення і переходу кількісних змін у якісні. Особливо продуктивними виявилися похідні від діалектичного структурний, функціональний і рефлексивний підходи І. А. Зязюна у вивченні педагогічної майстерності як вищого прояву педагогічної діяльності вчителя. З позицій діалектики в освітньому процесі слід чіткіше виявляти, у суб’єкт-суб’єктному плані, особистість педагога як провідного суб’єкта освіти і особистість учня (учнів) як ведомого(их) суб’єкту(ів) освіти. Притаманні ним педагогічна і учнівська діяльності мають бути інтегровані, узгодженні між собою всупереч численним чинникам дезінтеграції уроку, тобто через, так би мовити, технологічне втілення діалектичних законів єдності і боротьби (врівноваження) суперечностей, заперечення заперечення, переходу кількісних змін у якісні. Для реалізації вказаних законів доцільно застосовувати системний, синергетичний і особистісний підходи. Структура і функції особистості педагога і учня охарактеризовані в рамках авторської концепції тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості. Згідно з нею, у «горизонтальному», діяльнісному вимірі структури особистості педагога і учня можуть бути виділені такі етапи їхньої діяльності, як: а) потребнісно-мотиваційно-смисловий; б) інформаційно-пізнавальний; в) цілеформувальний; г)операційно-результативний; д) емоційно-почуттєвий. У «вертикальній» функціональній ієрархії виділяються такі педагогічні дії, як дидактичні, діалогічні, інтелектуальні, рефлексивні та дії гуманістичного впливу, які забезпечують диференціацію та інтеграцію освітнього процесу, що доцільно позначити терміном «інтедифія», запропонованим В. Ф. Моргуном. У статті наведена докладна характеристика педагогічних дій вчителя і учнівських дій школярів і на цій основі запропонована структурно-функціонально-рефлексивна модель уроку як одиниці аналізу освітнього процесу з розвитку особистості учня, в якій концентруються суттєві характеристики освіти в цілому. На основі цієї моделі може бути побудований відповідний структурно-функціонально-рефлексивний тренінг розвитку педагогічної діяльності вчителя. Показане значення взаємозв’язку дидактичних, діалогічних, інтелектуальних, рефлексивних і гуманістичних впливових дій педагога на уроці для досягнення квантованого, дискретно-континуального, згідно з законом переходу кількісних змін у якісні, особистісного ефекту освіти, навчання і виховання учнів. Особливої уваги надається рефлексії, як родовій ознаці розвитку особистості і цивілізації та найважливішій функції педагога на уроці. В контексті особистісного підходу доцільно розглядати класно-урочну систему освіти як таку, що спрямована на опанування педагогами і учнями великої мега-теми «Особистість», послідовно представленої на кожному уроці за правилами інтедифії
Ключові слова:
філософія уроку, діалектика, педагог і учень, психолого-педагогічна одиниця, аналіз освітнього процесу, педагогічна та учнівська діяльність, структурно-функціонально-рефлексивна модель уроку, розвиток особистості учня[1] Ball, G. (2008). Guidelines of contemporary humanism (in social, educational, and psychological spheres). Zhytomyr: Volyn Publishing House, RUTA Ltd.
[2] Ball, H., & Papuchi, M. (Eds.). (2007). Dialogicity as a form of existence and development of personality. Nizhyn: Milanik.
[3] Honcharenko, S. (1997). Ukrainian pedagogical dictionary. Kyiv: Libid.
[4] Morgun, V. (1992). Concept of multidimensional personality development and its application. Philosophical and Sociological Thought, 2, 27-40.
[5] Rybalkа, V. (2009). Axiological foundations of the psychological culture of personality: Educational-methodical manual. Kyiv: Institute of Pedagogical Education and Adult Education; Institute for the Gifted Child.
[6] Rybalkа, V. (2009). Theories of personality in Ukrainian psychology and pedagogy: A textbook. Odesa: Bukayev V.V.
[7] Rybalkа, V. (2023). Psychology of developing teachers' personal readiness for professional activity: Methodological recommendations. Kyiv: Ivan Zyazyun Institute of Pedagogical Education and Adult Education, NAPS of Ukraine.
[8] Shapar, V. (Ed.). (2009). Psychological explanatory dictionary of the most modern terms: About 3,000 words. Kharkiv: Prapor.
[9] Shynkaruk, V. (Ed.). (2002). Philosophical encyclopedic dictionary. Kyiv: Abris.
[10] Tatenko, V. (2008). Social psychology of influence: A monograph. Kyiv: Milenium.
[11] Teilhard de Chardin, P. (1987). The phenomenon of man. Moscow: Nauka.
[12] Zyazyun, I. (Ed.). (2004). Pedagogical Mastery (2nd ed., revised and expanded). Kyiv: Vyshcha shkola.
[13] Zyazyun, I. A. (2008). Philosophy of pedagogical action:. Kyiv; Cherkasy: Publishing House of Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytsky.